Парутинська ЗОШ

 Тріпоче серце пійманої птиці.

В руках моїх не чує доброти;

– Я дам тобі водиці і пшениці,

Моя пташино, тільки не тремти!

– Хіба потоки загубили воду?

Хіба в полях уже зерна нема?!

Пусти мене, мій хлопче, на свободу,

І все, що треба, я знайду сама.

Я ж лагідно тебе тримаю, пташко,

В своїх руках легеньких, як вітрець.

Хіба неволя це? Хіба це важко

Від мене взяти кілька зеренець?

– Пусти мене! Мені, дитино мила,

Дорожча воля, ніж зерно твоє!

Страшна, хоч навіть лагідна, ... Читати далі »